Літня хорова академія у Львові

     Ідея організованого творчого взаємозбагачення у рамках конференцій, пленерів, майстер-класів є на сьогодні доволі поширеною і дієвою формою спілкування на «професійні теми». Незважаючи на високу ефективність сучасних комунікаційних технологій, для митців, особливо ж, для музикантів-виконавців, творчий акт яких є неповторним у своєму часовому, акустичному і, найважливіше, душевно-духовному відображенні, – можливість його безпосереднього живого сприйняття чи особистої участі кожного разу є унікальною.

        Уже два роки поспіль, з ініціативи Всеукраїнського хорового товариства Національної всеукраїнської музичної спілки та його голови Олександра Тарасенка, кращі студенти-хормейстери мистецьких вузів України беруть участь у низці заходів, що відбуваються впродовж тижневого проекту «Літня хорова академія» (надалі у статті – ЛХА). Проект стартував у 2017 році в Одесі, у цьому році естафету його проведення перейняло місто Львів. Майстер-класи, зустрічі, лекції, екскурсії, гала-концерти у рамках ЛХА отримали настільки позитивний суспільний резонанс та гаряче емоційне сприйняття їх самими учасниками, що заслуговують, на наш погляд, ширшого висвітлення та аналізу.

За концепцією засновників проекту основною творчою лабораторією літньої хорової школи є мішаний хор (близько п’ятдесяти осіб), який формують квартети студентів-хормейстерів, делеговані з Києва, Львова, Харкова, Одеси та Дніпра (міст, у яких функціонують вищі музичні навчальні заклади за типом консерваторії) і камерний склад навчального хору музичної академії, на базі якої відбувається ЛХА. Впродовж шести днів, під орудою досвідчених хормейстерів зведений колектив працює над заздалегідь розісланою програмою у режимі щоденних чотиригодинних репетицій. Підсумком цієї роботи стає відкритий гала-концерт. Такий тип майстер-класів дозволяє студентам-учасникам, іншим зацікавленим слухачам спостерігати за різними методиками репетиційної роботи і, згодом, оцінювати їх результативність в атмосфері концертного виступу. Окрім цього, студенти-гості мають змогу ближче ознайомитися зі специфікою хорового життя, зокрема, із творчо-педагогічною діяльністю спеціалізованих кафедр музичних академій тих міст, у яких відбуваються ЛХА.

Будучи безпосередніми спостерігачами ЛХА 2018 у Львові, поділимося деякими думками та враженнями про цей непересічний для хорового життя нашої держави захід.

Програма Другої літньої хорової академії добиралася таким чином, щоб представити у ній достойні зразки сучасної української хорової музики, що одночасно слугували б цікавим та повчальним методичним матеріалом у пізнанні багатства прийомів практичної виконавської роботи із хоровим репертуаром другої половини ХХ – ХХІ століть.

Осердям і концептуальною домінантою гала-концерту, що відбувся 30 червня 2018 року в Львівському органному залі, стали твори Бориса Лятошинського, які доволі рідко виконуються сучасними хоровими колективами: «За байраком байрак» на вірші Тараса Шевченка, а також «Дощ», «Дощ одшумів», «Широке поле», «Люблю я темну ніч» і «Слава тим, хто прагне волі» на вірші Максима Рильського. Зведений хор заспівав їх під батутою хормейстера Національного академічного театру опери та балету ім. Т. Г. Шевченка, доцента Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, заслуженого діяча мистецтв України Олександра Тарасенка.

Вперше на львівській сцені прозвучав тричастинний цикл композитора харківської школи Валентина Бібіка «Хорові картини» (1975) на слова Остапа Вишні та Степана Васильченка, який було виконано спільно з художнім керівником і головним диригентом Академічного хору ім. В. Палкіна Харківської обласної філармонії, лауреатом І-го Всеукраїнського конкурсу хорових диригентів Андрієм Сиротенком.

Сучасну львівську композиторську школу в концерті було представлено сакральною творчістю Мирослава Скорика («50-й псалом» із «Заупокійної», 1998)1, Олександра Козаренка («Єдинородний Сину», фрагмент із «Божественної літургії св. Йоана Золотоустого», 1999-20002), Богдана Сегіна («Алилуя», 2001/2005/2007).

Слухачі мали змогу почути перелічені твори в інтерпретації зведеного хору ЛХА і старшого викладача кафедри хорового та оперно-симфонічного диригування Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка, лауреата ІІІ-го Всеукраїнського конкурсу хорових диригентів Христини Флейчук.

Одним із репертуарних відкриттів гала-концерту стало звучання твору Миколи Колесси «Отруйний газ» (1932) на вірші Івана Крушельницького, який досі не виконувався ані в Незалежній Україні, ні тим паче у радянський період. Прем’єрне виконання було присвячено 115-ій річниці від народження композитора, корифея львівської диригентської школи, багатолітнього завідувача диригентської кафедри Львівської консерваторії, педагога, що виховав цілу плеяду справжніх майстрів диригентської справи, Миколи Колесси.

Твір «Отруйний газ», написаний для чоловічого хору  a capella, належить до міжвоєнного модерністичного періоду творчості композитора. Його змістовим зерном є антимілітарна ідея змалювання жахіть війни через натуралістичний опис газових атак Першої світової. Виходячи за хронологічні рамки «сучасної української хорової музики», цей твір своєю музичною мовою і, на превеликий жаль, гіркою актуальністю для сьогодення нашої держави, якнайкраще вписувався у драматургічну концепцію концерту ЛХА 2018. Опуси «Отруйний газ» М. Колесси і «Слава тим, хто прагне волі» Б. Лятошинського (перший і останній номери гала-концерту) стали невербальним висловом поваги до подвигу тих, хто «прагне волі» зі зброєю в руках і глибокого усвідомлення особистої відповідальності кожної молодої людини перед високою ціною волі.

Одним із найцінніших професійних здобутків хорової академії, які яскраво продемонстрував гала-концерт, було створення впродовж тижня часу монолітного, єдиного у своїх творчих устремліннях колективу, який зумів на високому художньому рівні виконати різнопланову, концептуально та технологічно важку концертну програму.

Методи репетиційної роботи кожного з хормейстерів ЛХА 2018 суттєво відрізнялися, але якнайкраще відповідали стилю письма, образній сфері творів, що складали один з блоків концертної програми.

Так, працюючи з хором над літургійними композиціями, диригент Христина Флейчук намагалася поєднати вирішення складних технологічних завдань (інтонаційних, вокально-теситурних) із ненав’язливою, але постійною інспірацією співаків до заглиблення у внутрішній художньо-образний підтекст молитвоспівів.

Докладне інтонування не лише звуковисотності, але й семантики слова, яке є особливо важливим для української вокальної музики, у духовних творах отримує ще й додаткове навантаження, пов’язане із традиційною для них інтровертивною природою. Тому стилістично вивірена побудова фразування, багатогранної, але, здебільшого, пастельної динамічної шкали підпорядковувалися виконавцями надзавданню: створити не просто художню, але й молитовну концертно-інтерпретаційну версію духовних творів. Глибоко показовою у цьому контексті була виконавська співпраця у композиції «50-й псалом» М. Скорика чудової львівської солістки Іванни Комаревич (сопрано) із хором, чуйним до її найдрібніших агогічних, артикуляційно-штрихових, динамічних та інших інтерпретаційних порухів.

Найбільш повчальною для студентів з методичної точки зору, була, на наш погляд, робота зі зведеним колективом ЛХА диригента Олександра Тарасенка. Виконання творів Б. Лятошинського, які відкрили нові горизонти для розвитку української хорової музики, є надзвичайно складним і відповідальним творчим завданням. Адже, прихована у них глибока перспектива смислів та тонке образне різноманіття повинні бути насамперед «розшифровані» диригентом, а згодом, через багатство художньо-виконавського арсеналу хорового звучання, «витлумачені» слухачеві. Інтерпретаційне прочитання Олександром Тарасенком кожного із виконуваних ним творів відзначалося драматургічною стрункістю форми, підбором докладно вивірених темпів та відповідного фразування.

Одним із найвагоміших інструментів у побудові драматургічної концепції хорових опусів Б. Лятошинського є виконавське забезпечення їх потенційно багатої тембральної палітри. Цьому інтерпретаційному завданню диригент присвятив левину частину відведеного йому репетиційного часу. Чудово володіючи голосом, він звертався до хорових партій з відповідно підібраною манерою звукоутворення, тембром, що докладно відповідали попередньо створеній ним образно-тембральній партитурі твору.

Вдалими лаконічними висловлюваннями скеровуючи у правильне інтерпретаційне русло також такі технологічні елементи хорової звучності як стрій, ритмічний, динамічний, артикуляційний ансамблі, штрихову дисципліну і інші, – О. Тарасенко продемонстрував якнайкращий приклад вірної методики роботи над творами, що є беззаперечною класикою у скарбниці українського хорового мистецтва.

Цікаві і складні технологічні та художні виклики постали перед хористами у композиції Валентина Бібіка «Хорові картини»: інтонаційне та темброво-вокальне виконавське забезпечення кластерів (які в окремих випадках розшаровували хорову фактуру на 14 голосів); подолання теситурних труднощів (зокрема, спів упродовж доволі розгорнених епізодів на високих і перехідних звуках діапазону); природне і, разом з цим, дещо театралізоване відтворення мовно-декламаційних жартівливих вигуків у густо поліфонічній другій частині твору «Ярмарок» (відзначимо тут особливу майстерність студентів-солістів Анастасії Сарбанської, Олени Єрмакової, Дмитра Трача, Костянтина Ленчика); знаходження правильних образно-тембральних ключів до передачі сонорних зображальних моментів тонкої пейзажної лірики з її пастелями та яскравими барвами у першій та третій частинах твору («Благословилося…» і «Ніч зайшла»), які знову-таки художньо виповнили сольні партії, виконані на високому рівні Іриною Тарасенко, Оленою Єрмаковою та Сергієм Мироненком.

Диригент Андрій Сиротенко допоміг хору та великій групі солістів за тиждень репетиційної роботи достойно справитися з усіма переліченими завданнями і спільно досягнути яскравого концертного виконання такої складної композиції. Це стало можливим завдяки продуманому підходу хормейстера до організації репетиційного часу, чудовій його орієнтації у партитурі з передбаченням шляхів розв’язання різного роду труднощів, цікавому, емоційно наснаженому стилю роботи з колективом.

Поруч із гала-концертом, однією з найяскравіших подій ЛХА у Львові став відкритий майстер-клас з диригування Народного артиста України, Лауреата Національної  премії України ім. Т. Г. Шевченка, професора Юрія Луціва. Знайомство молодого покоління диригентів-хормейстерів із випускником класу Миколи Колесси (1953), головним диригентом Львівської опери (1963-1973), багаторічним завідувачем кафедри хорового та оперно-симфонічного диригування Львівської національної академії ім. М. В. Лисенка (1973-2013), – відбулося в атмосфері високої інтелектуальної та творчої напруги.

Незважаючи на поважний вік Юрія Луціва, скрупульозність і бездоганна художня логіка його міркувань, висловлюваних впродовж відкритого заняття, чудова мануальна техніка не залишили байдужими ані студентство, ані диригентів різних поколінь, чисельно зібраних у Великому залі музичної академії. Коли ж, Юрій Олексійович, демонструючи учасниці майстер-класу з Одеси Анні Шейко свої побажання стосовно виконуваного нею фіналу І дії опери Дж. Верді «Аїда», сам провів дещо більший уривок цієї сцени, – слухачі одностайно підвелися зі своїх місць, нагороджуючи Маестро довгими оваціями. Жива творча зустріч із Митцем найвищого штибу – саме таким було враження безпосередніх учасників та глядачів майстер-класу.

У рамках програми львівської хорової академії відбулися також три абсолютно різноформатні лекції, першою з яких стала екскурсія-лекція «Музичний некрополь Львова» Державним історико-культурним музеєм-заповідником «Личаківський цвинтар». Авторка її концепції музикознавець Роксоляна Гавалюк (Львів) впродовж двогодинної прогулянки кладовищем не лише відтворила в іменах колосальний зріз галицької-української музичної культури, їй, здається, вдалося підняти з-під надгробків сам дух непідробної інтелігентності і патріотизму діянь тих, хто цю культуру так дбайливо плекав. До честі організаційного комітету, слід відмітити, що для екскурсії цвинтарем було придбано кілька десятків лампадок, світло яких, разом із проспіваною учасниками академії «Вічною пам’яттю» стали символом духовної єдності віддалених поколінь українських музикантів.

Лекція кандидата педагогічних наук, доцента Романа Берези (Львів) «Становлення та розвиток хорової культури Галичини у другій половині 19 століття і Львівська хорова школа 20 століття» через призму представленої у ній галереї творчих портретів дозволила учасникам академії пізнати етап вкорінення і спадкоємність хорової традиції на теренах сучасної Західної України, зокрема, Львова; познайомитися із цікавими творчими контактами та обмінами між митцями Галичини та Великої України.

Глибоке занурення у регіональні особливості хорового життя, яке з об’єктивних причин не передбачене жодною з вузівських спеціальних дисциплін, суттєво розширює мистецький світогляд студентів, молодих виконавців, кожен з яких проходить професійний вишкіл на регіональному ґрунті функціонування тої чи іншої хорової традиції.

«Як почути нову хорову музику, або чому і як композитори пишуть?» – саме так називалася лекція художнього керівника вокального ансамблю сучасної музики «Alter ratio», кандидата мистецтвознавства Ольги Приходько (Київ). Для зустрічі із молоддю лекторка обрала львівську арт-кав’ярню «Дзиґа», атмосфера якої тонко гармоніювала із викладом засад не просто сучасного, а «нового» композиторського і, як наслідок, – виконавського хорового мислення (поняття «сучасний» і «новий» Оля Приходько диференціює дуже принципово). Лекцію вдало доповнювали оригінальні аудіо та відео ілюстрації. Про зацікавлення аудиторії свідчать численні запитання, які студенти ставили наприкінці зустрічі. На деякі з них Ользі Приходько довелося відповідати не лише з позиції науковця, але й із точки зору виконавця, менеджера проектів, звукорежисера, слухача сучасної хорової музики, що своєрідно окреслило суттєве розширення кола професійних «турбот» нового покоління диригентів-хормейстерів.

Підводячи підсумки вражень про Літню хорову академію у Львові, можна сміливо стверджувати, що задекларовані організаційним комітетом короткострокові та, щонайважливіше, спрямовані у майбутнє завдання проекту мають усі шанси для їх фактичної реалізації. У прес-релізі про ЛХА серед пріоритетних завдань визначено наступні: формація нової мистецької еліти України, зміцнення творчих і особистих контактів серед молоді, що обрала своїм фахом хоровий спів, глибоке вивчення і відродження забутих пластів української духовності, формування нового позитивного іміджу хорової справи у свідомості молодих людей.

Той факт, що студентська молодь, достатньо «насичена» прослуховуванням та переглядом виступів зіркових колективів, перебуванням у закордонних гастрольних турне, настільки емоційно і тепло сприйняла усі заходи одеської та львівської хорових академій, – дозволяє висловити сподівання, що проект і справді спричиниться до формації потужного грона української хорової еліти нового покоління і обов’язково триватиме в інших містах України.

Особлива подяка меценатам проекту – протоієрею Богдану Гулямову та Олексію Чумаку, завдяки яким студенти змогли впродовж тижня перебувати на ЛХА з мінімальними фінансовими витратами, які стосувалися лише оплати квитків до міста проведення хорової академії.

Щире «bravissimo» від музичної громадськості Львова керівникові проекту Олександру Тарасенкові та креативній, бездоганно злагодженій творчо-організаційній групі – Олені Грицюк, викладачеві кафедри академічного хорового мистецтва Київського національного університету культуриі мистецтв, хормейстеру студентського хору «Anima» КНУКіМ; Олексію Бояру, хормейстерові Муніципальної академічної чоловічої хорової капели ім. Л. М. Ревуцького, диригенту Національної заслуженої капели бандуристів ім. Г. Майбороди; а також Назарію Тарасенкові та Богдану Притулі, студентам Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського.

Автори:

Дерев’янко Богдан Петрович – Заслужений артист України, професор кафедри хорового та оперно-симфонічного диригування Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка.

Флейчук Христина Орестівна – кандидат мистецтвознавства, старший викладач кафедри хорового та оперно-симфонічного диригування ЛНМА ім. М. В. Лисенка.